“Якщо душа заклякла і мовчить, Якщо не радує її чарівна мить, І якщо серце сховано за мури, Згадай рядки митця Сосюри. І знов волошки зацвітуть, І зрозумієш щастя суть. І небо України голубе Тебе , як рідна мати , пригорне.”
Під час вивчення життєвого і творчого шляху Володимира Сосюри учні 8 класів (вчитель Зазябла Н.А.) при аналізі інтимної лірики “Васильки” створювали головний образ поезії і висловлювали свої емоції про світле почуття – кохання.
