Школо моя, радосте моя, невпізнанною зробили тебе роки …
Та все ж ти така рідна, світла, дорога.
Ти – колиска, ти – рідний дім великої дружної сім’ї.
Минуле школи – безцінний духовний скарб особистостей, які впродовж 60 років клопіткою працею, хорошим навчанням творили історію своєї школи, яка є частинкою історії держави – Україна.
Життя кожної людини пов’язане зі школою. Тут формуються особистості. Покоління за поколінням діти переступають поріг восьмої школи, проводять роки дитинства та юності, а згодом приходить пора розлуки, вони покидають рідні їм стіни і вирушають у світ. А школа живе далі, гостинно відкриваючи двері іншим, з надією побачити своїх вихованців у їх дітях та онуках.
Тернопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8 була збудована у 1956 році. Саме тоді біля цукрового заводу «Поділля» серед поля з’явилася поодинока будівля, яку швидко полюбили вчителі та учні. Нова школа стала справжнім палацом – великою, світлою та просторою. Тут навчалися діти з навколишніх сіл: Великої Березовиці, Мишкович, Острова, Буцнева, Кип’ячки, Плотичі та інших.
Проте історія Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8 бере свій початок від Великоберезовицької школи, бо, власне, всі вчителі та учні у 1956 році перейшли до нового приміщення за адресою м. Тернопіль, вул. Шкільна, 2. На випускній фотографії перших її випускників ще написано, що це – Великоберезовицька середня школа, і лише наступний випуск у 1958 році був уже з перейменованої – Тернопільської середньої школи №8.
Відкриття школи, як тоді було прийнято, приурочили до річниці Жовтневої революції – 7 листопада 1956 року. Учасники цієї події у своїх спогадах переважно кажуть, що школу переносили якраз на Дмитра. Першим директором був Петро Романович Михальчук, математик, людина строга і справедлива. Він запам’ятався своїм учням як добрий педагог, господарник, мудрий та дотепний співрозмовник. Його діти продовжили професію батька. Раїса Петрівна Михальчук викладала у восьмій школі українську мову і літературу більше сорока років.
Учні 9-Б класу Великоберезовицької середньої школи. У центрі першого ряду – директор Петро Романович Михальчук. 1954 р.
Директором школи з 1956 по 1960 р.р. був Віктор Петрович Андрієвський. Він викладав історію, українську літературу та малювання. У ньому інтуїтивно відчувався високий дух та глибокий розум. Багато читав і багато знав, цікавився мистецтвом , прекрасно малював, був блискучим оратором. Сам передплатив до шкільної бібліотеки академічні видання мистецької спадщини Т.Г.Шевченка, повне видання його творів, книги, якими тоді могли похвалитися лише великі центральні бібліотеки. Віктор Петрович глибоко досліджував історію Почаївської лаври і навіть видав наукову працю про неї.
Коли педагогічний інститут перевели з Кременця до Тернополя, Віктор Петрович разом з дружиною навчали у ньому багато поколінь студентів. Працював там і його син Володимир, а дочка Валерія викладала в інституті психології у Києві.
Віктор Петрович Андрієвський очолив школу в період переїзду у нове приміщення. Подія була урочистою. Усі веселі та піднесені, бо попереду багато цікавого та захоплюючого.
Андрієвський В. П., перший директор Тернопільської
середньої школи № 8
(1956–1960 рр.)
Школа швидко була озеленена кімнатними квітами, великими фікусами та китайськими трояндами. Доріжку, що вела до школи, обсадили молодими липами і назвали її ( таємно від вчителів) Алеєю кохання. А згодом посадили сад – гордість і красу школи. Почали цю роботу восени 1956 року. Спочатку посадили молоденькі яблуні і заклали шкілку, щоб виростити власні щепи.
Улюблений вчитель багатьох поколінь учнів, мудрий порадник і добра тактовна людина Орест Вікторович Кучмій як біолог і добрий господар керував усім цим процесом.
Кучмій О. В., учитель біології, організатор озеленення території школи. 1956 р.
Поки деревця були молоді, усю величезну ділянку скопували і засівали квітами, які цвіли від ранньої весни до пізньої осені. І ця нев’януча краса яблуневого і черешневого цвіту, квітковий різнобарвний килим донині квітнуть у душах сотень випускників школи.
Шкільний сад – лабораторія навчання та улюблене місце відпочинку учнів.
1960–1980-і рр.
У 1960 році директором школи став М.А.Ренгач, вимогливий, старанний викладач фізики.
Ренгач М. А., директор школи (1960–1961 рр.)